Коли у дитини істерика. Алгоритм дій для дорослих
- Стабілізуватись. Взяти щось в руку, спертися на стіну. Нагадати собі: істерика означає занадто високу напругу. Іноді дитині треба випустити пару.
-Бути в контакті з дитиною.
- Якщо дитина не чує наших умовлянь - озвучити її почуття (Ти злишся? Сумуєш? Зовсім складно? Втомилась?). Істерика потребує берегів – нашої уваги, рук та обіймів (Йди обійму! Мені теж так хочеться додому. Якщо б я могла, я б для тебе…).
- Якщо це маніпуляція – бути в контакті, почути потребу – але дати зрозуміти, що маніпуляція не пройде.
- Якщо дитина мала – допустимо перефокусувати увагу.
- Після відновлення контакту можна розпочинати раціональний діалог. Переказувати те, що було до початку істерики і робити раціональні висновки.
- У істерики є інерція – вона не може припинитися одразу ж.
- Напрацьовуйте практики, що робити після істерики, адже треба зберегти відчуття близькості (обійми, погладжування)
